(Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР
N 2148-VIII (2148-08) від
19.10.73)
Держави, які беруть участь у цьому Пакті,
беручи до уваги, що відповідно до принципів,
проголошених Статутом Організації Об’єднаних Наці, визнання гідності,
властивої всім членам людської сім’ї, та рівних і невід’ємних прав їх є основою
свободи, справедливості і загального миру,
визнаючи,
що ці права випливають з властивої людській особі гідності,
визнаючи, що згідно з Загальною
декларацією прав людини ідеал вільної людської особи, яка користується
громадянською і політичною свободою і свободою від страху та нужди, можна
здійснити, тільки якщо будуть створені такі умови, за яких кожен може
користуватися своїми економічними, соціальними і культурними правами,
так само, як і своїми громадянськими та політичними правами,
беручи до уваги, що за Статутом Організації
Об’єднаних Націй держави зобов’язані заохочувати загальне поважання і
додержання прав і свобод людини,
беручи до уваги, що кожна окрема людина,
маючи обов’язки щодо інших людей і того колективу, до якого вона належить,
повинна добиватися заохочення і додержання прав, визнаних у цьому Пакті,
погоджуються про такі статті:
Частина
I
Стаття
1
1. Всі народи мають право на самовизначення. На
підставі цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно
забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток.
2. Всі народи для досягнення своїх цілей можуть
вільно розпоряджатися своїми природними багатствами і ресурсами без шкоди
для будь-яких зобов’язань, що випливають з міжнародного економічного
співробітництва, основаного на принципі взаємної вигоди, та з міжнародного
права. Жоден народ ні в якому разі не може бути позбавлений належних
йому засобів існування.
3. Всі держави, які беруть участь у цьому Пакті, в
тому числі ті, що несуть відповідальність за управління несамоврядними і підопічними
територіями, повинні, відповідно до положень Статуту Організації Об’єднаних
Націй, заохочувати здійснення права на самовизначення і поважати це
право.
Частина
II
Стаття 2
1. Кожна держава, яка бере участь у цьому
Пакті, зобов’язується поважати і забезпечувати всім перебуваючим у межах
її території та під її юрисдикцією особам права, визнані в цьому Пакті, без
будь-якої різниці щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії,
політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового
стану, народження чи іншої обставини.
Стаття 5
1. Ніщо в цьому Пакті не може тлумачитись як таке, що означає, що
якась держава, якась група чи якась особа має право займатися будь-якою
діяльністю або чинити будь-які дії, спрямовані на знищення яких-небудь
прав чи свобод, визнаних у цьому Пакті, або на обмеження їх у більшій мірі, ніж
передбачається в цьому Пакті.
2. Ніяке обмеження чи приниження будь-яких
основних прав людини, визнаних або існуючих в якій-небудь державі-учасниці
цього Пакту на підставі закону, конвенцій, правил чи звичаїв, не допускається
під тим приводом, що в цьому Пакті не визнаються такі права або що в ньому вони
визнаються в меншому обсязі.
Частина
III
Стаття 7
Нікого не може бути піддано катуванню чи жорстокому,
нелюдському або принижуючому гідність поводженню чи покаранню. Зокрема, жодну
особу не може бути без її вільної згоди піддано медичним чи науковим
дослідам.
Стаття 9
1. Кожна людина має право на свободу та особисту
недоторканність. Нікого не може бути піддано свавільному арешту чи триманню
під вартою. Нікого не може бути позбавлено волі інакше, як на підставах і
відповідно до такої процедури, які встановлено законом.
Стаття 11
Ніхто
не може бути позбавлений волі на тій лише підставі, що він не в змозі виконати
якесь договірне зобов’язання.
Стаття 12
1. Кожному, хто законно перебуває на
території будь-якої держави, належить, у межах цієї території, право на
вільне пересування і свобода вибору місця проживання.
Стаття 16
Кожна
людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб’єктності.
Стаття 17
1. Ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання
в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на
недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних
посягань на його честь і репутацію.
2. Кожна людина має право на захист закону від
такого втручання чи таких посягань.
Стаття 18
1. Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії. Це
право включає свободу мати чи приймати релігію або переконання на свій вибір і
свободу сповідувати свою релігію та переконання як одноосібно, так і спільно
з іншими, публічно чи приватно, у відправленні культу, виконанні релігійних
і ритуальних обрядів та вчень.
2. Ніхто не повинен зазнавати примусу, що принижує його свободу мати
чи приймати релігію або переконання на свій вибір.
3. Свобода сповідувати релігію
або переконання підлягає лише обмеженням, які встановлено законом і які є
необхідними для охорони суспільної безпеки, порядку, здоров’я і моралі, так
само як і основних прав та свобод інших осіб.
4.
Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються поважати свободу
батьків і у відповідних випадках законних опікунів забезпечувати релігійне
і моральне виховання своїх дітей відповідно до своїх власних переконань.
Стаття 19
1. Кожна людина має право
безперешкодно дотримуватися своїх поглядів.
2. Кожна
людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу
шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від
державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм
вираження чи іншими способами на свій вибір.
3. Користування передбаченими в
пункті 2 цієї статті правами накладає особливі обов’язки і особливу
відповідальність. Воно може бути, отже, пов’язане з певними обмеженнями, які,
однак, мають встановлюватися законом і бути необхідними:
а)
для поважання прав і репутації інших осіб;
b) для охорони державної
безпеки, громадського порядку, здоров’я чи моральності населення.
Стаття 23
1.
Сім’я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист
з боку суспільства і держави.
Стаття 24
1. Кожна дитина без будь-якої
дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії,
національного чи соціального походження, майнового стану або народження має
право на такі заходи захисту, які є необхідними в її становищі, як малолітньої,
з боку її сім’ї, суспільства і держави.
2. Кожна дитина повинна бути
зареєстрована негайно після її народження і повинна мати ім’я.
3.
Кожна дитина має право на набуття громадянства.
Стаття 25
Кожний громадянин повинен мати без будь-якої
дискримінації, згаданої в статті 2, і без необґрунтованих обмежень право і
можливість:
а) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так
і за посередництвом вільно обраних представників.
Стаття 27
У тих країнах, де існують етнічні, релігійні та
мовні меншості, особам, які належать до таких меншостей, не може бути
відмовлено в праві разом з іншими членами тієї ж групи користуватися своєю
культурою, сповідувати свою релігію і виконувати її обряди, а також
користуватися рідною мовою.
Частина V
Стаття 47
Ніщо в
цьому Пакті не може тлумачитись як ущемлення невід’ємного права всіх народів
володіти і користуватися повною мірою і вільно своїм природними багатствами та
ресурсами.
Прийнято 16 грудня 1966 року
Генеральною Асамблеєю ООН.
UKR