(Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР
N 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73)
Держави,
які беруть участь у цьому Пакті,
беручи
до уваги, що відповідно до
принципів, проголошених Статутом Організації Об’єднаних Націй, визнання гідності, властивої всім членам людської
сім’ї, та рівних і невід’ємних прав їх є основою свободи, справедливості і
загального миру,
визнаючи, що ці права
випливають з властивої людській особі гідності,
визнаючи, що згідно з Загальною декларацією прав людини ідеал вільної людської особи, вільної від страху
та нужди, можна здійснити, тільки якщо будуть створені такі умови, за яких
кожен може користуватися своїми економічними,
соціальними і культурними та політичними правами,
беручи
до уваги, що за Статутом
Організації Об’єднаних Націй держави зобов’язані заохочувати загальне поважання
і додержання прав і свобод людини,
беручи
до уваги, що кожна окрема людина, маючи обов’язки щодо інших людей і
того колективу, до якого вона належить, повинна добиватися заохочення і
додержання прав, визнаних у цьому Пакті,
погоджуються про такі статті:
Частина I
Стаття 1
1. Всі народи мають право на самовизначення. На підставі цього права
вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний,
соціальний і культурний розвиток.
2. Всі народи для досягнення своїх цілей можуть вільно розпоряджатися
своїми природними багатствами і ресурсами без шкоди для будь-яких
зобов’язань, що випливають з міжнародного
економічного співробітництва, основаного на принципі взаємної вигоди, та з міжнародного права. Жоден народ ні в якому разі не може бути
позбавлений належних йому засобів існування.
Частина II
Стаття 2
1. Кожна держава, яка бере
участь у цьому Пакті, зобов’язується
в індивідуальному порядку і в порядку міжнародної допомоги та співробітництва,
зокрема в економічній і технічній галузях, вжити в максимальних межах наявних
ресурсів заходів для того, щоб забезпечити поступово повне здійснення визнаних
у цьому Пакті прав усіма належними способами, включаючи, зокрема, вжиття
законодавчих заходів.
2. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються гарантувати, що права, проголошені в цьому Пакті,
здійснюватимуться без будь-якої дискримінації щодо раси, кольору шкіри, статі,
мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального
походження, майнового стану, народження чи іншої обставини.
Стаття 5
1. Ніщо в цьому Пакті не може тлумачитись як таке, що
означає, що якась держава, якась група
чи якась особа має право займатися будь-якою діяльністю або чинити будь-які
дії, спрямовані на знищення будь-яких
прав чи свобод, визнаних у цьому Пакті, або на обмеження їх у більшій мірі,
ніж передбачається у цьому Пакті.
2. Ніяке обмеження чи приниження будь-яких основних прав людини, визнаних
або існуючих в якій-небудь країні на підставі закону, конвенцій, правил чи
звичаїв, не допускається під тим приводом, що в цьому Пакті не визнаються такі
права або що в ньому вони визнаються у меншому обсязі.
Частина III
Стаття 6
1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право на працю, що включає право кожної людини дістати
можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на
яку вона вільно погоджується, і
зроблять належні кроки до забезпечення цього права.
Стаття 9
Держави, які беруть участь
у цьому Пакті, визнають право кожної
людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.
Стаття 10
Держави, які беруть участь
у цьому Пакті, визнають, що:
1. Сім’ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні
надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її
утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей
та їх виховання. Шлюб повинен укладатися за вільною згодою тих, хто
одружується.
Стаття 11
1. Держави, які беруть участь у цьому
Пакті, визнають право кожного на
достатній життєвий рівень для нього і його сім’ї, що включає достатнє
харчування, одяг і житло, і на неухильне поліпшення умов життя.
Держави-учасниці вживуть належних заходів щодо забезпечення здійснення цього
права, визнаючи важливе значення в цьому відношенні міжнародного співробітництва, основаного на вільній згоді.
Стаття 12
1. Держави, які беруть
участь у цьому Пакті, визнають право
кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я.
Стаття 13
1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на освіту. Вони погоджуються, що
освіта повинна спрямовуватись на повний розвиток людської особи та усвідомлення її гідності і повинна зміцнювати повагу
до прав людини і основних свобод. Вони, далі, погоджуються в тому, що освіта
повинна дати можливість усім бути корисними учасниками вільного суспільства, сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі
між усіма націями і всіма расовими, етнічними та релігійними групами і сприяти
роботі Організації Об’єднаних Націй по підтриманню миру.
3. Держави, які беруть
участь у цьому Пакті, зобов’язуються поважати свободу батьків і у відповідних
випадках законних опікунів обирати для
своїх дітей не тільки запроваджені державними властями школи, а й інші школи,
що відповідають тому мінімуму вимог щодо освіти, який може бути встановлено
чи затверджено державою, і забезпечувати релігійне та моральне виховання своїх дітей відповідно до власних переконань.
Стаття 15
1. Держави, які беруть
участь у цьому Пакті, визнають право
кожної людини на:
а) участь у
культурному житті;
b) користування
результатами наукового прогресу та їх практичне застосування;
с) користування
захистом моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з
будь-якими науковими, літературними чи художніми працями, автором яких вона є.
Частина IV
Стаття 25
Ніщо в цьому Пакті не може
тлумачитись як приниження невід’ємного
права всіх народів повністю і вільно володіти і користуватися своїми природними
багатствами та ресурсами.
Прийнято 16
грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН.
UKR