СИСТЕМА - СТАТТІ

ЗРОБІТЬ ВИБІР

Sat, 26 Aug 2023 17:20:00 +0000

Переважна більшість небайдужих людей розуміють і говорять про те, що ми переможемо та збережемо українську націю лише тоді, коли змінимо не просто керівників при владі, а «СИСТЕМУ ВЛАДИ».

Чому ми хочемо міняти СИСТЕМУ ВЛАДИ?

Тому, що не виконується Конституція України та основні її положення:

- про власність народу на природні багатства, про захист прав і свобод громадян, про територіальні громади, як джерело влади тощо;

- влада узурпірована олігархатом та процвітає корупція;

- немає можливості оперативно відбирати, приводити до управління та міняти професіоналів;

- запроваджена та діє податкова політика знищення економіки країни;

- протягом уже понад три десятки років ведеться цілеспрямована диверсійна діяльність, спрямована на знищення економіки держави та самої держави, тим більше з проголошеним статусом «республіка»;

- знищується галузева та фундаментальна наука, освіта, охорона здоров'я тощо;

- знищується оборонна промисловість, усі системи внутрішньої та зовнішньої безпеки країни.

Перераховувати недоліки та проблеми можна довго, і все це буде справедливо.

Український народ періодично не витримує та виплескує всі свої проблеми на майдани. – Начебто об'єднується. Але довкола чого? - Безліч проблем. Потім міняємо владу, тимчасово заспокоюємося, і все повертається на нове коло, тільки - зашморг затягується.

В черговий раз народ досягає своєї нової точки кипіння і хоче змін на краще. У що це виллється і чим скінчиться? – турбує всіх. Але ось на яку СИСТЕМУ ВЛАДИ нам треба поміняти існуючу систему влади - майже не чути. А про спосіб – тим більше.

Ми переможемо у війні РФ проти України. Зберуться тим чи іншим чином небайдужі найгідніші громадяни нашої країни і скажуть:

- Давайте поміняємо владу, приберемо всі недоліки і житимемо по-новому.

Яку на яку? Яким чином?

- Виберемо нових представників від нових та/або перевзутих політичних партій та їх представників. Ось тоді, поміняємо закони, переможемо корупцію та…

Міняти систему - означає в нашому випадку змінювати систему вибору, наступного контролю над вибором, оперативну миттєву, а не через 5 років зміну вибору.

Можна все життя боротися з окремими проблемами, долати їх безліч за допомогою нових законів та вічного коригування старих законів. Але, чи вистачить у нас часу та сил на все це? - Сумніваюся.

Чи не правильніше нам подолати ключову проблему, яка породжує всі ті, які вже дістали кожного?

Яку СИСТЕМУ ВЛАДИ, на яку нам слід змінювати?

Зараз у нас діє періодична політична система влади та вибору на посади управління цією владою.

Чому її треба міняти?

Основні відповіді:

- нам треба подолати корупцію;

- країні в управлінні потрібні професіонали, а не політикани;

- треба покінчити з олігархатом та передати багатства країни її народу;

- повернути борги держави її громадянам;

- повернути награбоване;

- треба оперативно міняти чиновників;

- потрібне чесне правосуддя та невідворотне покарання;

- потрібна свобода та безпека;

- і ще дуже і дуже багато «бо».

А все це разом – зміна СИСТЕМИ ВЛАДИ. – У жодному разі не плутати з просто «ВЛАДИ» (управлінців).

Потрібна одна зміна, яка принципово вирішить усі ці питання та проблеми.

Не треба боротися із проблемами, треба прибрати джерело їхнього походження. Але оскільки «святе місце порожнім не буває», - потрібна заміна.

Є консолідована думка більшості про те, що така зміна має не суперечити Конституції, бути еволюційною, а не революційною без насильства, революцій і потрясінь.

Є, звичайно, розбіжності і про спосіб зміни СИСТЕМИ ВЛАДИ.

Переважна кількість претендентів на зміни, яких я зустрічав і чув, пропонують створити гібридну схему:

- Залишити періодичну партійну систему виборів;

- запровадити гарантовану систему відкликання депутатів;

- скасувати та відкоригувати закони, що суперечать Конституції України.

Невже є впевненість, що зникне у депутатів бажання відшкодувати витрати на передвиборчу політичну боротьбу та розрахуватися із кредиторами – олігархатом? Той, хто вкрав одного разу і не був покараний, а вони себе не каратимуть, крастиме завжди.

Пропоную перейти відповідно до ст. 5 Конституції України до безпосереднього народовладдя, яке повністю на рівні основного закону – виключає можливість існування джерел корупції, управління країною дилетантами та зрадниками.

Пропоную не боротися з наслідками, а прибрати джерела паразитарного впливу на країну та суспільство за допомогою інструментарію: «ПАРТІЯ ПАРТІЯ ЖЕРТІВНОГО ТИПУ – ІНСТРУМЕНТ ПЕРЕХОДУ ДО БЕЗПЕРЕДНЬОГО НАРОДОВЛАДДЯ» https://system.mozello.com/statt/params/post/4134309/.

Можливо, хтось запропонує інший спосіб із таким самим результатом? - Давайте обговоримо, складемо порівняльну характеристику.

Який би спосіб не призвів до позитивного результату, комада, яка вестиме громадян до такої перемоги, зрештою, стане перед питанням: де вони ці нові ефективні управлінці та як забезпечити їхню оперативну замінність. – Це проблема всіх майданів.

Тому: пропоную не гаяти час і створити

Відкритий рейтинг представників народного (державного) управління «ДОВIРА НАРОДУ».

Основні принципи.

1. Усі без винятку посади народного (державного) управління вищого ешелону влади (всіх гілок влади) у складі керівників та їх заступників: Президент країни; Верховна Рада у складі комітетів; Кабінет міністрів у складі міністерств та відомств; державні корпорації; суди, прокуратура, поліція, органи місцевого самоврядування; повинні займати громадяни України відповідно до документів у відкритому доступі:

- штатний розклад та посадові оклади;

- посадові інструкції;

- кваліфікаційніпереліки;

- мотиваційні листи та проектні пропозиції.

2. На всі вакансії на єдиному електронному ресурсі типу «ДІЯ», або в ньому має бути створений відкритий рейтинг.

3. Заява на вакансію посади приймається в електронному вигляді від будь-якого громадянина України.

4. Відповідність критеріям відбору та включення кандидата до списку рейтингу на конкретну посаду визначає Кваліфікаційна комісія відповідно до вимог п. 1.

5. Основний та єдиний показник рейтингу: «ДОВIРА НАРОДУ» у безперервному режимі електронного голосування. Будь-який громадянин у будь-який момент дня та ночі з будь-якої точки Світу може змінити свій голос за одного кандидата та віддати його іншому кандидату за принципом «святе місце – пусто не буває».

6. Якщо рейтинг того, хто займав посаду впав нижче 85% (показник уточнюється), він одразу (день в день) втрачає довіру народу довічно, дає свідчення слідчому та здає справи першому у рейтинговому списку.

Безперервно діючу систему підробити неможливо.

Влада - її виконавці завжди будуть керованими народним волевиявленням, відповідатимуть вимогам професійної придатності.

Корупцію у вищих ешелонах влади буде виключено в принципі.

Ефективність управління, а отже, і нетерпимість до корупції середньої ланки державного управління, буде визначена оперативністю зміни рейтингу керівництва.

Ефективність управління, отже, і нетерпимість до корупції органів місцевого самоврядування на всіх рівнях адміністративно-територіального поділу (області, райони, територіальні громади), також, буде визначено оперативністю зміни рейтингу керівництва.

Соціальна активність суспільства підвищиться, оскільки, - не буде на кого нарікати, вибір матимуть усі і завжди.

Громадяни як бенефіціари власної країни довірятимуть державі (народно обраним представникам), а чиновникам, - доведеться довіряти власному народу.

Все стане на свої місця, коли:

1. Рейтингова система на посаді народного (державного) управління «ДОВIР НАРОДУ» вже буде створена і почне працювати спочатку у фоновому, а потім і в чинному режимі.

2. Громадяни погодяться, що для управління:

- виконавчою та судовою гілкою влади політика не потрібна;

- законодавчою гілкою владою – комітетами Верховної Ради (напрями діяльності суспільства) достатньо доповнити рейтингову систему системою опитувань;

- для управління суспільством усередині країни політика і політична система виборів не потрібні взагалі, є злочинною і такою, що віджила свій історичний період;

- існуючі у світі політичні та на їх основі всілякі гібридні системи виборів, що згодом підуть в історію, як недосконалий, вимушений, негідний копіювання та наслідування етап розвитку суспільства, - архаїзм.

3. Конституційним шляхом відбудеться зміна періодичної політичної системи виборів на безперервну рейтингову систему на посади народного управління.

Важливо бути першими!

Всі підстави та можливості для цього є!

Важливо повірити в себе та йти до мети!

Давайте почнемо з інструментарію, - створимо

Відкритий рейтинг представників народного (державного) управління «ДОВIРА НАРОДУ».

Хто ЗА? Відгукніться

Автор _____________ Валентин Георгійович Петроченков

ГАСЛА ДО НАРОДОВЛАДДЯ

Mon, 10 Oct 2022 13:18:00 +0000

Стаття в PDF

Відповідно до визначення Вікісловника:

1. Га́сло (від пол. hasło, досл. умовне слово, пароль), сло́ган (від англ. slogan) чи ло́зунг (від нім. Losung) - висловлена у стислій формі ідея, політична вимога, завдання; заклик; умовний знак для дії.^[1]

Політичні партії у своїй діяльності широко послуговуються гаслами, щоб донести до виборців свою позицію, схилити їх на свій бік. Страйкарі використовують гасла, щоб стисло висловити головні вимоги.

Гасла в письмовій формі набувають вигляду плакатів.

Головне чітко розуміти різницю між девізом, та гаслом. Гасло - це фраза для захоплення уваги, яка використовується для просування або реклами. Девіз же виражає віру або ідеал особи, групи або організації.

2. Політи́чна па́ртія - особлива громадська організація (об'єднання), яка прагне досягти мети, загальної для її членів шляхом отримання і здійснення політичної влади. Інструментом партії є оволодіння політичною владою в державі або взяти в ній участь через своїх представників в органах державної влади та місцевого самоврядування. У демократичних країнах політичні партії керуються інтересами своїх виборців.

В Україні політи́чна па́ртія - це зареєстроване згідно з Законом України «Про політичні партії в Україні» добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

3. Грома́дська організа́ція - добровільне та організаційно оформлене об'єднання громадян, яке створюється для реалізації спільних інтересів (культурних, економічних, вікових, регіональних, релігійних, професійних, соціальних, політичних тощо). Інтереси можуть бути реалізовані шляхом здійснення мітингів, зборів, різноманітних ініціатив організації проєктів, форумів тощо.

У кожній країні є багато різних видів громадських організацій. Це професійні спілки, жіночі, молодіжні, ветеранські, дитячі організації, наукові, технічні, культурно-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та інші добровільні об'єднання громадян, творчі спілки, земляцтва, фонди, асоціації тощо. Вони можуть мати різні назви: організація, об'єднання, спілка, товариство, клуб, гурток, рада, фонд, асоціація тощо. Спільними їх рисами (ознаками) є добровільність об'єднання, наявність певної організаційної структури і діяльність на засадах самоврядування. Ще однією ознакою громадської організації у багатьох країнах вважається її неприбутковий характер - вона не повинна здійснювати господарську діяльність із метою отримання прибутку, інакше має зареєструватися в уповноваженому органі публічної влади як підприємницька структура.

4. Грома́дське об'є́днання - за українським законодавством це добровільне об'єднання фізичних і/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів ^[1]. За організаційно-правовою формою може бути громадською організацією або громадською спілкою.

Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Виходячи із визначень, що надані вище, партія – особлива громадська організація, що є інструментом оволодіння владою в державі через в органи державної влади та місцевого самоврядування – законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.

Зважаючи на аналіз результату діяльності партій в якості носіїв влади, наведений у статтях «ПАРТІЯ ЖЕРТОВНОГО ТИПУ – ІНСТРУМЕНТ ПЕРЕХОДУ ДО БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО НАРОДОВЛАДДЯ» та «КОНЦЕПЦІЯ ПЕРЕХОДУ ДО БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО НАРОДОВЛАДДЯ», можна зробити основний комплексний висновок:

1. Право партій на владу є властивістю соціуму задля забезпечення управління країною.

2. Партійне управління країною має невід’ємні недоліки: періодичність; зміна політичного курсу; відсутність професійного підходу до управління; корумпованість; олігархічна залежність. Злочинний вплив політичних партій є токсичною і недопустимою формою управління країною.

3. Епоха владних повноважень політичних партій добігає свого кінця, зважаючи на виникнення інструментарію і способів управління, що виключають вади партійного управління країною. До таких інструментів і способів треба віднести: ІТ-забезпечення безперервної системи виборів, опитування, аналіз і управління країною (державне управління).

Перехід до нової форми управління країною без участі в управлінні політичних партій – це перехід до безпосереднього народовладдя – Республіки.

Якщо погодитись із наведеним вище висновком, то будь-які способи впровадження нової форми управляння, повинні бути результатом вільного волевиявлення конституційної більшості народу країни. Це означає, що громадяни країни повинні пройти разом з нами еволюційний шлях розвитку, що буде супроводжуватись просвітництвом, усвідомленням ідеї, погодженням ідеї, діями на користь зміни системи.

Ідеї повинні заволодіти народними масами.

Але як ефективно донести корисні ідеї народові?

Один із прийомів що спонукає до дій задля впровадження ідеї, є впровадження гасел. Гасла не тільки повинні мати широкий вжиток, але і просвітницьку підтримку.

Спробуємо створити первинний перелік гасел, щодо впровадження безпосереднього народовладдя у відповідності до статті 5 Конституції України.

Я (МИ) ЗА НАРОДОВЛАДДЯ

Я (МИ) ЗА РЕСПУБЛІКУ

РЕСПУБЛІКА - БЕЗПОСЕРЕДНЄ НАРОДОВЛАДДЯ

ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ КРАЇНОЮ – В НАРОДНЕ УПРАВЛІННЯ

НАРОДНЕ УПРАВЛІННЯ НА ЗМІНУ ПАРТІЙНОМУ

ГРОМАДСЬКА РАДА – КОНТРОЛЬ УПРАВЛІНЦІВ УСІХ ГІЛОК ВЛАДИ

ГЕТЬ ПАРТІЇ ВІД УПРАВЛІННЯ КРАЇНОЮ

НАШ ВИБІР – ПРОФЕСІОНАЛИ

ВИКЛЮЧНО ПРОФЕСІОНАЛІВ ДО УПРАВЛІННЯ

ДАВІРА НАРОДУ – КРИТЕРІЙ ДО ПРОФЕСІЙНОГО УПРАВЛІННЯ

ПАРТІЯМ – ГУМАНІТАРНУ МІСІЮ, НАРОДУ – УПРАВЛІННЯ

ТЕРИТОРІАЛНІ ГРОМАДИ – СУБ҆ЄКТИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА

ТЕРИТОРІАЛНІ ГРОМАДИ – СУБ҆ЄКТИ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН

РАДИ – АПАРАТ УПРАВЛІННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

РІШЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД – СИЛА ЗАКОНУ

БЕЗПЕРЕРВНІСТЬ РЕЙТИНГУ – НАШ ВИБІР

РЕСУРСИ КРАЇНИ – НАРОДУ КРАЇНИ

СТРАТЕГІЧНІ ГАЛУЗІ КРАЇНИ – НАРОДУ КРАЇНИ

ЕКОНОМІЧНА СВОБОДА КОЖНОГО – ЗАПОРУКА УСІХ СВОБОД

ВЛАСНА БЕЗПЕКА – БЕЗПЕКА КРАЇНИ

ВЛАСНЕ ЩАСТЯ – ЩАСЛИВА КРАЇНА

ЩАСТЯ КОЖНОЇ РОДИНИ – ЩАСТЯ УСІЄЇ КРАЇНИ

БЕЗПЕКА І ЩАСТЯ – НАША МЕТА І НОРМА ЖИТТЯ

УСІ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ РІВНІ

ДЕРЖАВНА ЕКОНОМІКА – ЕКОНОМІКА НАРОДУ

ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО – ЕКОНОМІКА ДОВІРИ

ЕКОНОМІКА ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД – БАЗОВА ЕКОНОМІКА КРАЇНИ

ПРИВЛАСНЕННЮ РЕЗУЛЬТАТІВ ЧУЖОЇ ПРОЦІ – НІ

ДЕРЖАВНИМ ВИТРАТАМ – ДЕРЖАВНУ ЕКОНОМІКУ

Із текстом та складом гасел можна погоджуватись чи ні (змінювати, скорочувати чи збільшувати). Але автор вважає, що гасла обов’язково повинні існувати, втілюватись у життя і стати рушійною силою до позитивних перетворень суспільства на шляху до безпосереднього народовладдя.

З повагою,

Автор

Петроченков Валентин Георгійович

10.10.2022

ПАРТІЯ ЖЕРТОВНОГО ТИПУ – ІНСТРУМЕНТ ПЕРЕХОДУ ДО БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО НАРОДОВЛАДДЯ

Fri, 16 Sep 2022 14:29:00 +0000

PGF - версія (загрузити)

Вирішив ще раз скоротити матеріал щодо переходу до безпосереднього народовладдя, переформатувати статтю «КОНЦЕПЦІЯ ПЕРЕХОДУ ДО БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО НАРОДОВЛАДДЯ» і для того, щоби не перебувати у полоні власних ілюзій, ще раз запитати:

КОМУСЬ ЦЕ ПОТРІБНО?

Може хтось відповість?

Ми вже розглядали варіанти переходу до безпосереднього народовладдя:

1. ЧЕРЕЗ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ, як гаранта конституції України, - на виконання передвиборчих обіцянок.

2. ЧЕРЕЗ КООПЕРАЦІЮ – по шляху еволюційних перетворень із здобуттям економічної свободи народу, що є основою усіх інших свобод.

В Каталозі статей і розділів моїх сайтів можна знайти опис проектів і способів забезпечення еволюційного переходу до безпосереднього народовладдя по вказаним вище першим двом шляхам.

Простим аналізом еволюції управління країнами, існуючої ситуації і простою логікою ми прийшли до висновків:

1. Політична система виборів до владних органів завершує свій історичний період існування, переросла у злочинну фазу суцільних протирічь із справедливими способами забезпечення влади в країні і потребує заміни.

2. Для виконання давно визначених повсякденних функцій управління країною політика не потрібна взагалі: потрібен кваліфікований персонал із оперативною безперервною справедливою функцією його заміни. Політика в широкому розумінні, як мистецтво управління, повинна застосовуватись у випадках рішення стратегічних напрямків розвитку на підставі волевиявлення народу способом референдумів і опитувань.

3. З’явився інструментарій на базі інформаційних технологій, що може забезпечити безперервну функцію рейтингового електронного опитування на предмет:

«ДОВІРА НАРОДУ» в якості критерію оперативної зміни на посади народного (державного) управління;

визначення стратегічних напрямків розвитку народу (політика).

4. Попередні 3 висновки є необхідними і достатніми умовами для реалізації безпосереднього народовладдя для управління країною. Існуюча правова, законодавча система і влада в країні в цілому узурповані, але все ж таки ще надають можливість еволюційного способу переходу до безпосереднього народовладдя – Республіки. Один із таких способів - створення ПАРТІЇ ЖЕРТОВНОГО ТИПУ. Вперше я запропонував цей шлях в інтерв’ю ТНК-каналу від 2021.12.21 (59:35).

МЕТА ПАРТІЇ: забезпечення у діючому правовому та законодавчому полі плавного еволюційного переходу від політичної системи влади з періодичною виборчою системою до безпосереднього народовладдя з безперервною електронною рейтинговою системою виборів на посади народного (державного) управління.

Основні кроки партії - послідовність дій.

1. Створити і зареєструвати Партію жертовного типу за назвою (наприклад) «БЕЗПОСЕРЕДНЄ НАРОДОВЛАДДЯ»

2. Отримати перемогу на виборах до Верховної Ради України - більше 300 голосів (обов’язково).

3. Територіальні громади наділити правом юридичної особи – публічного права і господарських відносин.

4. Ввести призначення на всі керівні посади до органів управління і місцевого самоврядування профільних спеціалістів за безперервною електронною рейтинговою системою прямого волевиявлення народу.

5. Провести націоналізацію усіх природних ресурсів і стратегічних галузей промисловості.

6. На кожного громадянина України завести рахунок бюджетного фінансування, куди безперервно зараховувати його долю у загально національному багатстві країни.

7. Провести ревізію законодавства України на предмет відповідності його Конституції України в редакції 1996 р. Учасників і винних у порушенні притягнути до кримінальної відповідальності. Відкоригувати законодавство України у відповідності до положень Конституції України в редакції 1996 р.

8. Ввести новий принцип відповідальності за скоєні злочини, як обов’язкову трудову повинність у рахунок погашення завданої шкоди громадянам і країні.

9. Провести економічну реформу у відповідності до пропозицій, наданих у статті ПРОПОЗИЦІЇ ЗМІН ЕКОНОМІЧНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ із заміною Податкового Кодексу України (більше 700 аркушів) на Закон ціноутворення і оподаткування (біля 2-3 аркушів), відповідно до якого:

9.1. Відмінити податок на додану вартість (ПДВ).

9.2. Ввести єдиний податок на рівні 5% з транзакцій товарів і послуг.

9.3. Для внутрішнього ринку ввести граничний рівень нормативної рентабельності.

9.4. Заборонити на внутрішньому ринку нарахування власної рентабельності на контрагентські товари і послуги.

9.5. Структуру ціни на усі без виключення товари і послуги для населення зробити публічною інформацією у національному інтернет виданні.

9.6. Економіку держави розподілити на 3 горизонтальні сектори (територіальних громад, державний, зовнішньо економічний), до кожного з яких застосувати специфічні режими регулювання.

10. Ввести в дію ІТ-платформи, що забезпечують функції управління безпосереднього народовладдя.

11. Провести легалізацію усіх органів влади і місцевого самоврядування, змінивши їх історичну приналежність до СРСР приналежністю до нової незалежної держави – Республіки України.

12. Визначити основну комплексну мету існування «Республіки України»: «БЕЗПЕЧНЕ ЩАСЛИВЕ ЖИТТЯ ГРОМАДЯН»

Принципові стратегічні рішення щодо перспектив розвитку країни та міжнародного співіснування (політичні рішення) приймати на основі проведення електронних опитувань та референдумів громадян, втілювати у законодавство органами влади - комітетами Верховної Ради, Міністерствами і відомствами, збройними силами, науковими, соціальними структурними підрозділами гілок влади, які усі без виключення будуть підпорядковані безперервній електронній системі рейтингового призначення керівників і заступників на посади народного управління під контролем громадських рад.

13. Прийняти Конституцію України у новій редакції, де закріпити усі зміни, проведені конституційною більшістю голосів діючої Верховної Ради України, на підставі електронних всенародних опитувань та референдумів.

14. Конституцією України у новій редакції закріпити:

14.1. Повну ліквідацію владних повноважень партій і їх представників в Республіці Україні, участі їх у будь-яких виборчих процесах, відсторонення від державного управління, остаточний перехід країни до безпосереднього народовладдя.

14.2. Перевід діяльності партій у громадську площину з функціями просвітництва, співіснування на рівні релігійних та інших громадських інтересів.

Це тільки основні положення Концепції, що обґрунтовані і розписані у працях з економіки і статтях автора.

Для втілення потрібні: команда, лідери, кошти.

Згодних з Концепції і зацікавлених у її втіленні запрошую до обговорення питань співпраці.

З повагою,

Автор Концепції

Петроченков Валентин Георгійович

16.09.2022

КОНЦЕПЦІЯ ПЕРЕХОДУ ДО БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО НАРОДОВЛАДДЯ

Tue, 06 Sep 2022 14:09:00 +0000

Не будьте максималістами.

Не займайте крайніх позицій.

Виберіть золоту середину.

Залиште повітря своєму опоненту,

- він Вам ще згодиться.

Це весь компроміс,

на який Ви можете піти

на шляху до МЕТИ.

Не спутайте опонента з ворогом,

якого треба знищувати без обговорення.

Інакше МЕТА буде недосяжна.

PGF - версія Концепції (загрузити)

ЗМІСТ

1-й ШЛЯХ – УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА, ЯК ГАРАНТА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

2-Й ШЛЯХ – ЧЕРЕЗ КООПЕРАЦІЮ
3-Й ШЛЯХ – ПАРТІЯ ЖЕРТОВНОГО ТИПУ
3.1. МЕТА ПАРТІЇ
3.2. ПРАВОВІ І ЗАКОНОДАВЧІ ПІДСТАВИ (ВИБІРКОВО)
3.2.1. Конституція України 1996 року
3.2.2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»
3.2.3. ПАРАДОКС
3.2.4. Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»
3.2.5. Закон України «Про вибори народних депутатів України»
3.3. АНАЛІЗ ФАКТИЧНИХ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ НАРОДУ
3.4. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОГРАМИ ПАРТІЇ - ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ ПАРТІЇ
3.4.1. Створити і зареєструвати Партію жертовного типу
3.4.2. Отримати беззаперечну перемогу на виборах до Верховної Ради України
3.4.3. Провести ревізію законодавства України
3.4.4. Ввести новий принцип відповідальності за скоєні злочини
3.4.5. Провести економічну реформу
3.4.6. Ввести в дію ІТ-платформи
3.4.7. Провести легалізацію усіх органів влади і місцевого самоврядування
3.4.8. Визначити основну комплексну мету існування «Республіки України»
3.4.9. Прийняти Конституцію України у новій редакції
РЕЗЮМЕ

Цією Концепцією я стверджую, що:

1. Безпосереднє народовладдя (Республіка) – найкращий спосіб управління соціумом, до якого розвинулась цивілізація.

2. Науково-технічний розвиток цивілізації доріс до соціального прагнення Людей і Громадян бути самодостатніми, та в якості інструментарію використати ІТ-технології для управління соціумом, досягти БЕЗПЕЧНОГО І ЩАСЛИВОГО ЖИТТЯ.

3. Еволюційний розвиток на відміну революційному є найбільш життєвим для соціуму, продуктивним і швидким, несе в собі добро і процвітання без гибелі, руйнувань і потрясінь.

4. Саме Україні на цьому життєвому етапі розвитку надається вікно можливості стати в авангарді переходу країн світу до безпосереднього народовладдя. Це історична МІСІЯ, яку ми просто повинні реалізувати. Для цього ми маємо все: знання, волю і ресурси.

1-й ШЛЯХ – УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА, ЯК ГАРАНТА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

У статті «РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА БЕЗПОСЕРЕДНЄ НАРОДОВЛАДДЯ» від 2019.04.21, спираючись на передвиборні обіцянки Президента Зеленського В.О., як гаранта Конституції України, я надрукував перший варіант переходу до безпосереднього народовладдя у відповідності до ст. 5 Конституції України. Цей варіант був описаний у вигляді ПРОЕКТУ – ПРОПОЗИЦІЇ «УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №____/2019 «Реалізація права громадян України на безпосереднє народовладдя».

2-Й ШЛЯХ – ЧЕРЕЗ КООПЕРАЦІЮ

У статті «ПИСЬМО РАЗУМКОВУ Д.А.» від 2019.05.04 пропонується звернути увагу на другий шлях переходу до безпосереднього народовладдя через кооперацію. Тези цього шляху наступні. Будь-які свободи громадян реалізуються тільки при наявності економічної свободи. Найбільш ефективним економічним способом набуття такої свободи може бути використання діючого законодавства України щодо кооперації. Якщо кожен член територіальної громади буде членом споживчої кооперації, то це на низовому базовому рівні дасть громаді суб’єктність публічного права та господарських відносин, економічну незалежність і безпеку населення від зовнішніх чинників свавілля державних корумпованих владних структур, спекулятивних операцій зовнішнього ринку. Єдність у безпосередньому життєзабезпеченні і базова фінансова незалежність підвищить єдність у відношенні до виборчих процесів і заблокує голосування до органів влади за запроданців з числа партійних угрупувань.

У статті «ШЛЯХ ДО РЕСПУБЛІКИ» від 2019.05.30 на підставі Конституції України та законодавства України надано обґрунтування перших двох шляхів переходу до безпосереднього народовладдя.

У статті «ЛИСТ ДО НЕБАЙДУЖИХ» від 2019.02.28 надано загальну оцінку соціального стану суспільства і перевагу його еволюційних перетворень на противагу революційним.

У статті «ПИТАННЯ І ВІДПОВІДІ - МЕТА І ЗАДАЧІ «ПРОГРАМИ ПЕРЕТВОРЕННЯ УКРАЇНИ» від 2019.04.09 я коротко, спираючись на основні принципи народовладдя і можливості державного управління надав відповіді на три основні питання, що турбують суспільство:

1. Як ПОКІНЧИТИ З ВІЙНОЮ.

2. Як ПОБОРОТИ ЗЛИДНІ.

3. Як ПОБОРОТИ КОРУПЦІЮ.

У статті «СОЦИАЛЬНО-ПОЛИТИЧЕСКИЙ ЭКСПЕРИМЕНТ, ИЛИ РЕАЛИИ НЕПОСРЕДСТВЕННОГО НАРОДОВЛАСТИЯ» від 2019.12.19 я звертаю увагу на те, що епоха релігійної влади вже майже канула в літу, а епоха політичної влади повинна відійти від управління соціумом. Сучасність в результаті соціально-культурного та наукового розвитку суспільства нарешті надала нам унікальний інструментарій обслуговування безпосереднього народовладдя – ІТ-технології. Треба бути першими і використати їх для переходу до безперервної рейтингової системи виборів на посади народного (державного) управління на зміну періодичній політичній системі виборів.

У Каталозі статей і розділів моїх сайтів можна знайти опис проектів і способів забезпечення еволюційного переходу до безпосереднього народовладдя по вказаним вище першим двом шляхам.

У статті «НАРОДОВЛАДДЯ – СИСТЕМА» від 2020.07.12 я розписую попередню проблематику і структуру народного управління. Якщо коротко, то з аналізу матричної системи управління державою, як народного органу управління, видно, що це задача не з простих, особливо якщо взяти до уваги, фактично слабку самоорганізацію населення та вміння виносити суспільні комплексні рішення, що будуть вирішувати не дрібні проблеми населення, а видаляти повністю джерело виникнення цих проблем.

3-Й ШЛЯХ – ПАРТІЯ ЖЕРТОВНОГО ТИПУ

За результатом спроби запровадження Проекту організації первинного самоврядування на рівні звичайних жителів наших осель «ЄДНІСТЬ» на 59-й хвилині 35 секунд свого інтерв’ю ТНК-каналу в передачі «Радиофизик Валентин Петроченков о том, как быстро вывести Украину в мировые лидеры» від 2021.12.21 я вперше запропонував створити партію жертовного типу, як третій еволюційний спосіб переходу до безпосереднього народовладдя.

3.1. МЕТА ПАРТІЇ:

забезпечення у діючому правовому та законодавчому полі плавного еволюційного переходу від політичної системи влади з періодичною виборчою системою до безпосереднього народовладдя з безперервною електронною рейтинговою системою виборів на посади народного (державного) управління.

3.2. ПРАВОВІ І ЗАКОНОДАВЧІ ПІДСТАВИ (ВИБІРКОВО).

3.2.1. Конституція України 1996 року.

Стаття 5. Україна є республікою.

«Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Ніхто не може узурпувати державну владу».

У першому абзаці цієї статті надається можливість здійснювати владу народом безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Народ України у відповідності до Конституції України природньо поділений за адміністративно-територіальним принципом проживання у складі територіальних громад відповідного рівня - горизонтальні зв’язки матриці управління країною (село, селище, місто, район, область, республіка).

Органи місцевого самоврядування – виборні народом органи для його управління на відповідному адміністративно-територіальному рівні – ті ж горизонтальні зв’язки матриці управління країною.

Органи державної влади поєднують у собі три гілки влади: законодавчу, виконавчу і судову – вертикальні зв’язки матриці управління країною.

У будь-якій формі управління передбачено безпосереднє народне управління у якості власника країни або співвласника із компетенцією в рамках адміністративно-територіальних повноважень країни - Республіки.

За формальною логікою: органи місцевого самоврядування – апарат управління територіальної громади, на базовому (сіл, селищ, міст ..), районному, обласному рівнях та республіканському рівні управління країною в цілому – «держава».

Ніби то все просто і логічно, але подальші тексти законів України спотворюють суть 5 статті Конституції України, роблять її не дієвою, узурпують владу політичним представництвом олігархату, ліквідовують повністю спроможність існування країни у формі народного управління – Республіки.

3.2.2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Стаття 2. Поняття місцевого самоврядування

1. Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

2. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Стаття 16. Організаційно-правова, матеріальна і фінансова основи місцевого самоврядування

1. Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Стаття 60. Право комунальної власності

4. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Визначення місцезнаходження комунального підприємства, установи, організації, що перебуває в управлінні відповідної районної, обласної ради, яке зазначається в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань при державній реєстрації зазначеного комунального підприємства, установи, організації як юридичної особи або державній реєстрації змін до відомостей про таку юридичну особу, здійснюється відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України.

5. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

3.2.3. ПАРАДОКС.

Не територіальна громада, а її орган управління – орган місцевого самоврядування є юридичною особою. Це так, ніби то управління найманих працівників підприємства, що є у Вашій власності, мало би право юридичної особи та розпоряджалося Вашим майном, а не Ви, як власник цього підприємства. Більш того: такій управляючій компанії (раді) надається право бути обраними за принципами політичних вподобань, а не професійної придатності і без постійного контролю діяльності з Вашої сторони.

3.2.4. Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

Стаття 7. Право висування кандидатів на місцевих виборах

Право висування кандидатів у депутати місцевих рад та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови (далі - кандидатів) належить громадянам України, які мають право голосу, і реалізується ними як безпосередньо шляхом самовисування, а також висування на зборах виборців за місцем їх проживання, трудової діяльності (зборах трудових колективів) або навчання (далі - зборах виборців), так і через місцеві осередки політичних партій, виборчі об'єднання місцевих осередків політичних партій - блоки (далі - блоки), громадські організації, що легалізовані відповідно до чинного законодавства України.

3.2.5. Закон України «Про вибори народних депутатів України».

Стаття 1. Основні засади виборів народних депутатів України

1. Народні депутати України (далі - депутати) обираються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

2. Кількісний склад Верховної Ради України становить 450 депутатів.

3. Вибори депутатів здійснюються за змішаною (пропорційно-мажоритарною) системою:

1) 225 депутатів обираються за пропорційною системою у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі (далі - загальнодержавний округ) за виборчими списками кандидатів у депутати (далі - виборчі списки) від політичних партій (далі - партії);

2) 225 депутатів обираються за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах (далі - одномандатні округи).

3.3. АНАЛІЗ ФАКТИЧНИХ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ НАРОДУ

3.3.1. З огляду на виборче законодавство: факту безпосереднього народовладдя не існує в принципі.

3.3.2. Влада по факту в країні здійснюється виключно через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (вертикальні та горизонтальні зв’язки матриці управління).

3.3.3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування є суб’єктами публічного права та господарських відносин, на відміну від безправних територіальних громад із задекларованими правами на все, але без фактичних прав по закону.

3.3.4. В країні із народною формою управління – Республіка, влада і власність повинні бути народні. Оскільки «держава» в нашому випадку є апарат управління народу на рівні всієї країни, то і влада і власність в нашій країні повинні бути народні, а не державні. – Очевидна підміна понять, що приводить до неправильного розуміння законодавства, вводить цю підміну у побутовий вжиток, призводить до соціального викривлення свідомості. Безпосереднє народовладдя в нашому понятті – пряма виборча система кожного громадянина на посади народного управління відповідно до його компетенції (Конституція, закони, місце в адміністративно-територіальному поділі).

3.3.5. Хоча присутня мажоритарна складова виборів, з урахуванням можливостей політичних партій вона не може складати значну конкуренцію в управлінні країною. В результаті чого є фактична домінація і вплив на управління саме політичних кланів. Існування політичних кланів – складова принципового існування олігархії і корупції в усіх ланцюгах влади. Постійний безпосередній вплив політичних партій на управління країною з їх періодичною зміною веде до зміни внутрішнього і зовнішнього курсу розвитку країни, нестабільності і катаклізмів – це аксіома.

3.3.6. Періодичний і заорганізований спосіб вибору управлінців за партійним принципом без достатнього кваліфікаційного рівня і з проблемами оперативного поточного їх відкликання веде до проблем, що принципово унеможливлюють ефективне управління країною.

3.3.7. Політика, як мистецтво управління, з часом здобула багато відтінків в усіх сферах буття громадян, змішалась із буденними задачами управління життям і використовується політичними кланами, як нібито єдиний можливий спосіб управління суспільством – інструментарієм узурпації влади. Політична система виборів з постійною боротьбою за владу породила багато «спеціалістів» цієї галузі, що не повинні мати жодного відношення до виконання поточних щоденних завдань забезпечення життєдіяльності країни.

3.3.8. Безпосереднє народовладдя нами розглядається, як пряме волевиявлення з тих, чи інших питань організації буття.

3.3.8.1. Чи потрібна при цьому політика у широкому понятті цього слова? Я впевнено заявляю: «НІ». Функції усіх трьох гілок влади та органів місцевого самоврядування давно відомі. Для того, щоби їх виконувати, політика не потрібна, потрібен кваліфікований менеджмент.

3.3.8.2. Чи повинне пряме волевиявлення народу бути безперервним і незаперечним? Я впевнено заявляю: «ТАК».

3.3.8.3. В чому проявляється влада народу до управління країною? – В оперативному призначенні і знятті чиновників з керівних посад управління.

3.3.8.4. Які критерії призначення і зняття з посади: - Призначення повинно відбуватись при повній відповідності до штатного розкладу, посадових інструкцій і кваліфікаційних переліків. Основний критерій призначення і зняття з посади «ДОВІРА НАРОДУ».

3.3.8.5. Як визначається критерій «ДОВІРА НАРОДУ»? - Поточним рейтингом – нормальним розподілом повної статистичної вибірки.

3.3.8.6. Чому? – Тому, що безперервний поточний рейтинг підробити неможливо. Тому, що максимум нормального розподілу (кривої Гауса) – результат безперервного опитування є істиною волевиявлення опитуваних - народу. Тому що це найпростіший ІТ-інструментарій встановлення критерію «ДОВІРИ НАРОДУ» для призначення на посаду і зняття з посади будь-якої посадової особи.

3.4. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОГРАМИ ПАРТІЇ - ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ ПАРТІЇ

3.4.1. Створити і зареєструвати Партію жертовного типу

для встановлення в країні безпосереднього народовладдя у відповідності до статті 5 Конституції України. Після досягнення мети, Партія ліквідується, або як громадська організація продовжує нести функцію просвітництва з підтримки безпосереднього народовладдя в країні.

3.4.2. Отримати беззаперечну перемогу на виборах до Верховної Ради України

з одержанням конституційної більшості депутатів - більше 300 голосів (обов’язково), для чого розгорнути інформаційну і агітаційну роботу.

В якості аргументів для збору електорату в Програмі партії записати основні принципи, порядок законодавчих і правових змін:

3.4.2.1. Територіальні громади наділити правом юридичної особи – публічного права і господарських відносин.

3.4.2.2. Ввести призначення на всі посади керуючих до органів управління (комітети Верховної Ради України, Кабінет Міністрів України, міністерства, відомства, державні підприємства, …), і місцевого самоврядування (ради, виконавчі органи управління, …) профільних спеціалістів за безперервною електронною рейтинговою системою прямого волевиявлення народу. Для контролю і виконання рейтингової системи виборів, відповідності кандидатів на посади та оперативної їх зміни у зв҆язку з падінням рейтингу «ДОВІРА НАРОДУ», створити відповідні громадські ради контролю діяльності органів управління та місцевого самоврядування.

3.4.2.3. Провести націоналізацію усіх природних ресурсів і стратегічних галузей промисловості. Під час націоналізації врахувати переважне право на управління ресурсами суб’єктами права, що мали ліцензії на видобуток корисних копалин, надавши їм права управляючих компаній із обмеженням рентабельності на рівні 5-10%. Таке управління ресурсами і об’єктами стратегічних галузей промисловості забезпечувати на підставі оновленого закону «Про державно-приватне партнерство» під контролем відповідних громадських рад.

3.4.2.4. На кожного громадянина України завести рахунок бюджетного фінансування, куди безперервно зараховувати його долю у загально національному багатстві країни. Поповнення рахунків проводити на підставі реалізації природних ресурсів країни.

3.4.3. Провести ревізію законодавства України

на предмет відповідності його Конституції України в редакції 1996 р. Учасників і винних у порушенні положень Конституції України в редакції 1996 р. притягнути до кримінальної відповідальності. Відкоригувати законодавство України у відповідності до положень Конституції України в редакції 1996 р.

3.4.4. Ввести новий принцип відповідальності за скоєні злочини

проти народу та країни – обов’язкову трудову повинність у рахунок погашення заборгованості, завданої в результаті скоєння злочину перед громадянами і країною. Забезпечити процес вільного відео контролю громадянами у мережі інтернет за відпрацюванням в он-лайн режимі 24/7.

3.4.5. Провести економічну реформу

у відповідності до пропозицій, наданих у статті ПРОПОЗИЦІЇ ЗМІН ЕКОНОМІЧНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ. Основа полягає у зміні Податкового Кодексу України (більше 700 аркушів) на Закон ціноутворення і оподаткування (біля 2-3 аркушів), відповідно до якого:

3.4.5.1. Відмінити податок на додану вартість (ПДВ).

3.4.5.2. Ввести єдиний податок на рівні 5% з транзакцій товарів і послуг.

3.4.5.3. Для внутрішнього ринку ввести граничний рівень нормативної рентабельності, перевищення якого враховувати, як спекулятивну надбавку і обкласти прогресивним податком.

3.4.5.4. Заборонити на внутрішньому ринку нарахування власної рентабельності на контрагентські товари і послуги. Повернути до Кримінального Кодексу України статті про спекуляцію, як незаконне привласнення результатів чужої праці.

3.4.5.5. Структуру ціни на усі без виключення товари і послуги для населення зробити публічною інформацією у національному інтернет виданні. Відповідальність за публікацію покласти на учасників виробництва товарів і надання послуг на усіх без виключення етапах виробництва (створення) та реалізації.

3.4.5.6. Економіку держави розподілити на 3 горизонтальні сектори, до яких застосувати специфічні для них режими регулювання:

3.4.5.6.1. Територіальних громад.

3.4.5.6.2. Державної, державно-приватної та приватної індустріальної економіки.

3.4.5.6.3. Зовнішньо економічної економіки виробництва і торгівлі.

3.4.6. Ввести в дію ІТ-платформи,

що забезпечують наступні функції:

3.4.6.1. Баланс видобутку і реалізації ресурсів країни.

3.4.6.2. Баланс підприємств стратегічних галузей промисловості у власності країни.

3.4.6.3. Державно-приватне партнерство, баланс діяльності, пропозиції і перспективи.

3.4.6.4. Баланс внутрішнього ринку, експортно-імпортні операції.

3.4.6.5. Рахунки бюджетного фінансування громадян.

3.4.6.6. Структура ціни на товари і послуги для населення.

3.4.6.7. Інститут соціально повірених.

3.4.6.8. Самоврядування.

3.4.6.9. Рейтинг виборів до органів влади та місцевого самоврядування.

3.4.6.10. Опитування і референдуми.

3.4.6.11. Фонд нематеріального активу країни.

3.4.6.12. Контроль пенітенціарної системи.

Та інші вже діючі та перспективні.

Забезпечити обмін даних між платформами з доступом до інформації в межах компетенції користувачів.

3.4.7. Провести легалізацію усіх органів влади і місцевого самоврядування,

змінивши їх історичну приналежність до СРСР приналежністю до нової незалежної держави – Республіки України, для чого:

3.4.7.1. Прийняти відповідний закон.

3.4.7.2. Відкоригувати назви органів та їх геральдику.

3.4.7.3. Прийняти нові Положення про органи влади і місцевого самоврядування, в яких визначити новий перелік функцій, штатний розклад, кваліфікаційні переліки та посадові оклади, дію громадської ради.

3.4.8. Визначити основну комплексну мету існування «Республіки України»:

«БЕЗПЕЧНЕ ЩАСЛИВЕ ЖИТТЯ ГРОМАДЯН»

3.4.9. Прийняти Конституцію України у новій редакції,

де закріпити усі зміни, проведені конституційною більшістю голосів діючої Верховної Ради України, на підставі електронних всенародних опитувань та референдумів.

Основою прийняття Конституції України у новій редакції є:

- повна ліквідація владних повноважень партій і їх представників в Республіці Україні, участі у будь-яких виборчих процесах, відсторонення від державного управління, повний і остаточний перехід країни до безпосереднього народовладдя;

- перевід діяльності партій у громадську площину співіснування на рівні релігійних та інших громадських інтересів.

РЕЗЮМЕ

Намагайтесь використати усі три шляхи переходу до безпосереднього народовладдя. «Стукайте в усі двері».

1-й шлях - найбільш простий, але, нажаль, найбільш примарний з багатьох причин.

2-й шлях – надійний, але потребує високих якостей соціуму, до яких, нажаль, поки що суспільство нашої країни не готове.

3-й шлях – не простий, але, мабуть, в умовах сьогодення найбільш реальний до реалізації. Дуже багато буде залежати від тетанічних зусиль і персональних якостей ініціативної групи, оперативної просвітницької діяльності і згуртованості.

Бажаю витримки і успіху.

Чим зможу, - тим допоможу.

З повагою,

Автор Концепції

Петроченков Валентин Георгійович

sbi315000@gmail.com

06.09.2022

КТО БУДЕТ ПРИНИМАТЬ РЕШЕНИЯ, – «ЭКСПЕРТЫ», ИЛИ НАРОД

Fri, 28 Aug 2020 12:57:00 +0000

Наконец-то подошли и к вопросу принятия решений на Форуме народовластия.

Мне лично очень импонирует предложение «разумности и логичности» Пилипко Анатолия Георгиевича и относительно «лезвия Оккамы» - Матрея Андрея Константиновича.

Цитирую письмо Пилипко А.Г. из переписки в Форуме за народовластие:

«Що розуміється під правилами: розумності і дотримання законів формальної логіки:

І. Принцип (правило) розумності

Розумними вважаються дії, які потрібні і корисні для природи, людини, громади і держави. Потрібною є дія, і потрібним є рішення, вчинок якщо вони необхідні для збереження та захисту природи, виживання, існування, розвитку, процвітання людини, громади, держави та мають позитивні наслідки для них.

Корисною є дія, і корисним є рішення, якщо вони покращують стан природи, людини, громади, держави, при цьому не є необхідними, за умови, що такі дії та рішення не загрожують природі, людині, громаді, державі та мають позитивні наслідки для них.

Нерозумні дії можуть завуальовуватись під потрібні і корисні, відрізнити їх можна тільки по наслідкам, тому, готуючись здійснити ту чи іншу дію, прийняти те, чи інше рішення необхідно аналізувати наслідки від них.

ІІ. Принцип (правило) дотримання основних законів формальної логіки /охоплюється правилом розумності/

Примітка* Вся наша діяльність ґрунтується на мисленні. Основні закони формальної логіки – це закони правильного мислення. Тобто, якщо ми правильно мислимо, наші дії також будуть правильними. Звідси висновок – дотримання основних законів формальної логіки – це гарантія, що дії, які здійснюються, матимуть запланований і бажаний результат.

1. Закон тотожності – означає, що предмет обговорення не може змінюватись протягом усього процесу обговорення. (Приклад порушення: коли задається питання, а воно не зручне, переводиться одна тема розмови на іншу.)

2. Закон несуперечності – в процесі обговорення не можуть використовуватись висловлення, які протирічать одне одному. Це ж саме відноситься до дій. (Приклад: громадянин України не може мати два громадянства і громадянин України має паспорт громадянина США)

3. Закон виключення третього – з двох тверджень, які вказують на одну й ту саме подію, одне буде обов’язково істинне, інше – хибне. (Приклад: народ України – усі громадяни України. Людина, яка проживає на території України може входити до складу народу України, або не входити до складу народу України і третього не дано.)

4. Закон обгрунтування (достатньої підстави) – кожне твердження, пропозиція, проект, заперечення мають бути обґрунтованими, тобто мати достатню сукупність доказів, фактів, аргументів для переконання в правильності, чи на їх підтвердження.

Пояснення до законів логіки: https://youtu.be/PsEOGCZaslc

ІІІ. Бри́тва О́ккама (иногда ле́звие О́ккама) /охоплюється вищезазначеними правилами/— методологический принцип, в кратком виде гласящий: «Не следует множить сущее без необходимости»[1] (либо «Не следует привлекать новые сущности без крайней на то необходимости»). /запропонував Матрей А.К./»

ВОТ ТОЛЬКО: СУДЬИ КТО?

Вижу, что согласья в братьях нет.

Я лично глубоко убежден, что это должен быть результат опроса большого количества граждан – статистический анализ. И чем шире мы сумеем организовать такой опрос, тем точнее получим ответ. - Это «эмбрион народовластия». Предлагаю организовать это прямо сейчас на сайте, который для этого и предназначен, - «Система принятия оперативных решений территориальных громад Украины» (СИСТЕМА). Инициативная группа будет формировать вопросы, определять время и дополнительные условия голосования, анализировать ответы, привлекать к участию широкие круги граждан территориальных громад. Я беру в этом случае на себя обязательства публикации на страницах сайта СИСТЕМЫ вопросов и условий, формирование таблицы ответов с общим доступом для всей общественности.

Верю, что в э том случае параллельного открытого распределения задач народовластие родится гораздо быстрее, чем в линейной последовательной схеме борьбы умников (себя не исключаю) Форума за собственное мнение.

ГОТОВЫ УЧАСТНИКИ ФОРУМА ПЕРЕДАТЬ ВЛАСТЬ НАРОДУ?

С уважением, __________ В.Г. Петроченков

ЦЕЙ КОМПЛЕКС НАЗИВАЄТЬСЯ «ЖИТТЯ»

Fri, 28 Aug 2020 07:08:00 +0000

Питання Форуму за народовладдя відносно режиму функціонування механізмів безпосереднього народовладдя.

«Який з трьох варіантів режиму Ви підтримуєте:

- постійний;

- планово-ритмічний плюс по мірі необхідності;

- по мірі необхідності».

Вважаю таке комплексне питання маніпулятивним, тому що воно поставлене для вирішення усіх життевих проблем загалом. А такого не буває.

Якщо виходити із потреби забезпечення безпосередньої законодавчої ініціативи народу, контролю за виконанням рішень народу, поточного управління, підтримання усіх функцій безпеки соціуму, рейтингового статусу призначених на посади народного (державного) управління, то режим повинен бути постійний і неперервний. Органи, що будуть забезпечувати усі ці функції повинні бути постійно діючими.

Верховна Рада, як головний законодавчий орган країни, по напрямках діяльності країни у складі своїх комітетів повинна постійно аналізувати, систематизувати законодавчу ініціативу народу, періодично і планово проводити погоджувальні дії з напрацювання законодавчих норм, виносити на погодження нові норми звконодавства і затверджувати результати своїх робіт. Робітники комітетів Верховної ради – народні службовці, наймані на ці посади громадяни, - є результатом постійно діючого безперервного електронного виборчого процесу – рейтингового голосування на посади народного (державного) управління.

Інша справа – господарські питання, що пов՚язані у ланцюги виробничих процесів. Ці питання потребують планово-ритмічного по мірі необхідності управління.

Більш того, для різних рівнів організації народовладдя – матричної системи управління державою первинних рериторіальних громад, їх об՚єднань на районному, обласному, республіканському рівні, у підрозділах самоврядування, режими управління можуть бути різні.

Спочатку «Рівень компетенції прийняття рішень і народного управління» повинен бути описаний у відповідному розділі Статуту (Положення) Первинної територіальної громади, її об՚єднання чи підрозділу, як суб՚єкту публічного права і господарських відносин – юридичної особи.

Наступним повинен бути розділ Статуту (Положення) «Функції народного управління в державі».

Наступним - «Органи народного управління та режими функціонування – управління державними органами».

Починаємо, як завжди – з кінця. Вважаю це не правильним.

Відносно органів управління. Потрібно видумувати щось нове, чи ні? – Я особисто вважаю, що діючі органи слід переформатувати. А от, чи потрібно до них добавити, чи від них прибрати, - пропоную вирішити професійно на підставі визначення функцій управління («НАРОДОВЛАДДЯ – СИСТЕМА», див. також Таблицю 1, Таблицю 2, Таблицю 3, Таблицю 4).

Питання управління та режими функціонування – управління я взагалі відношу до інструментарію – електронної «Системи прийняття оперативних рішень територіальних громад України» (СИСТЕМА).

ФУНКЦІОНУВАТИ ЖИВИЙ ОРГАНІЗМ ПОВИНЕН ПОСТІЙНО, А ДИХАТИ – РИТМІЧНО. – ЦЕЙ КОМПЛЕКС НАЗИВАЄТЬСЯ «ЖИТТЯ».

З повагою, __________________ В.Г. Петроченков

С ЧЕГО НАЧАТЬ

Sun, 02 Aug 2020 09:48:00 +0000

01.08.2020 в своем письме к участникам Форума за народовластие Сергей Волков написал:

«Припустимо, що група людей вирішили реалізувати Народовладдя. Вони почали вивчати два запропонованих проекти. Дуже гарно і зворушливо, однак з чого почати реалізацію цих ідей. Де механізм запуску того чи іншого автора. Гарна картинка, не більше. Утримуюсь».

НАЧАТЬ НАДО:

- с экономики – системы внутренних расчетов «НАРОДНОЙ КООПЕРАЦИИ» (инструментарий), формирования собственных независимых фондов развития и социального обеспечения, создания «МЕРЕЖІ»;

- создания субъектности территориальных громад регистрацией их в качестве юридических лиц потребительской кооперации в действующем правовом и законодательном поле;

- создания Системы принятия оперативных решений территориальных громад Украины («СИСТЕМА»), организации совещательного органа (разработка функционала СИСТЕМЫ МАТРИЦЫ УПРАВЛЕНИЯ государства народом для всех ячеек МАТРИЦЫ УПРАВЛЕНИЯ).

Единственная причина объединения граждан – потребность в распределении общих ресурсов. Такую возможность «распределять» надо создать.

Только экономическая свобода дает возможность существования всех иных свобод.

Из сформированных фондов можно начать финансировать совещательный орган народовластия на профессиональном уровне.

Совещательный орган посредством СИСТЕМЫ сформирует матрицу управления народным государством - Республикой:

- определит функции управления для каждой ячейки матрицы;

- определит представительские и исполнительные органы для каждой функции ячеек матрицы;

- определит перечень должностей для управления органами, их рейтинговые правила вхождения в должности, освобождения должностей, квалификационные перечни, должностные обязанности, штатное расписание, бюджетные характеристики;

- сформирует типовые уставы территориальных громад, их объединений (район, область, Республика), деления на структурные более мелкие единицы самоорганизации населения, которые станут на первых порах составной частью официальной субъектности в виде предприятий потребительской кооперации (до восстановления статуса – законодательного признания территориальных громад юридическим лицом, а их органов – подчиненными без прав принятия самостоятельных решений).

Наша дезорганизованная рассеянная и разобщенная страна имеет очень разношерстный состав граждан ("ЛИСТ ДО НЕБАЙДУЖИХ"). Ответ на любой вопрос представляет из себя кривую нормального распределения Гаусса. Характеристики этой кривой зависят как от характеристик самого вопроса, так и от выборки опрашиваемых. Истина (пик кривой) почти всегда будет в одном месте.

Марк Иванович «сколотил» очень малый узкий ограниченный коллектив яко бы авторитетов (не обижайтесь, для кого-то – «да», а для кого-то и «нет») и собирается определить по нему максимум нормального распределения всего народа. – Может попасть, а может и – нет.

Жизнь всей популяции всегда точнее определяет истину.

Поэтому, считаю, что слишком много времени уделяется возне с определениями, хотя принципиально без них нельзя («ЮРИДИЧНІ ВИЗНАЧЕННЯ – ОСНОВА ПОРОЗУМІННЯ ЛЮДЕЙ»), чем они более общие и лаконичные, тем ближе к истине не для отдельных людей, а для всех граждан. Нас интересует площадь всей кривой Гаусса – 100% наших граждан, а не ее малой выборки.

Убежден, что следует заняться делом, а не «ковырянием в носу», иначе «весь пар паровоза уйдет в паровозный гудок» без поступательного движения в заданном направлении.

Если Вам не безразлична судьба развернутой полемики в практическом направлении, предлагаю поддержать практиков. - Хотя бы Андрея Матрея на этом этапе создания жертвенной партии открытого типа. А Андрею, предлагаю наконец-то посмотреть истине в глаза и увидеть, что объединение начинается с интереса к безопасной и счастливой (в т.ч. самодостаточной) жизни граждан - экономики, потом тактического инструмента помощи народу на этом историческом отрезке развития – его партии.

В который раз совместно предлагаю начать с ПРИСОЕДИНЕНИЯ для создания базовой экономики территориальных громад, а не бесполезных прений в электронных сетях, которые и самому Андрею изрядно надоели.

Хочу напомнить, что, например, очередь (по совести и справедливости), - лишение граждан свободы без решения на это суда. Преступление должно наказываться встречным лишением свободы виновных на совокупное время, потраченное гражданами на подготовку, транспортировку в оба направления, ожидание и т.д. всеми гражданами, попавшими в очередь.

Бесполезные обсуждения, - аналогичное лишение граждан свободы без решения на это суда. Это основная задача нашего внутреннего и внешнего врага, особенно в гибридное военное время действительности. Это воровство и уничтожение вашего жизненного пространства на бесполезную деятельность. Кто-то лишает нас жизни осознанно, кто-то – не подозревая и не осознавая, кто-то - из корыстных и мошеннических интересов и т.д. Незнание даже не описанных законов справедливости не освобождает от ответственности.

Призываю Вас к осознанному дозированию участия в говорильнях, поскольку критериев истинности правоты в этих случаях не разработано и в действие не введено, ответственности за вовлечение (неосознанное участие) – тоже. - «Каждый висит на собственном суку».

«Люди – будьте бдительны!» (Юлиус Фучик).

Присоединяюсь.

Очень важно понять: «С ЧЕГО НАЧАТЬ»

С уважением, ___________ В.Г. Петроченков

02.08.2020

НАРОДОВЛАДДЯ В УКРАЇНІ. КОНЦЕПЦІЯ

Thu, 16 Jul 2020 09:59:00 +0000

Український народ – громадяни територіальних громад, що є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Республіці Україні.

Влада Українського народу (народовладдя в Україні) – можливість і здатність Українського народу створити народну систему управління суспільством та ефективно керувати нею.

Народна система управління суспільством – матрична система управління, що включає в себе горизонтальні зв’язки (адміністративно-територіальні одиниці первинних територіальних громад, їх об’єднань та структурних підрозділів країни) та вертикальні зв’язки (законодавчу, виконавчу та судову гілки влади), наповнена функціями, органами, установами та об’єктами господарювання для здійснення ефективного управління на благополуччя народу.

Держава Республіка Україна, або народна держава (держава Українського народу) – це комплекс адміністративних органів, установ та об’єктів господарювання народної системи управління Українським суспільством.

Необхідні умови для здійснення народовладдя:

1. Суб’єктність публічного права та господарських відносин первинних територіальних громад, їх об’єднань та структурних підрозділів, з власною печаткою та гербом Українського народу.

2. Власний базовий сектор економіки кожної із первинних територіальних громад, їх об’єднань та структурних підрозділів із незалежними фондами розвитку і соціального забезпечення.

3. Система прийняття оперативних рішень територіальних громад (СИСТЕМА).

СИСТЕМА повинна мати:

- наскрізну реєстрацію громадян, їх відношення до первинних територіальних громад, об’єднань та структурних підрозділів;

- систему опитування та прийняття оперативних рішень;

- власні кабінети громадян і їх об’єднань у територіальних громадах;

- законодавчу ініціативу народу;

- посилання на рахунки народного (державного) фінансування;

- показники соціальної активності та заохочення;

- оприлюднення економічних показників діяльності суспільства;

- он-лайн режим створення, дотримання законодавства та відповідальності за його порушення

- рейтингову систему виборів (призначення/зняття) на посади народного (державного) управління;

- НАРОДНУ СИСТЕМУ УПРАВЛІННЯ УКРАЇНСЬКИМ СУСПІЛЬСТВОМ;

- тощо …

ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ВЛАСНІСТЬ В УКРАЇНІ – ЦЕ ВЛАДА І ВЛАСНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, згуртованого у первинні територіальні громади, їх об’єднання та структурні підрозділи, які є:

- первинним джерелом влади, суб’єктами владних повноважень у своїх адміністративно-територіальних одиницях;

- власниками народних (державних) підприємств на території своїх адміністративно-територіальних одиниць, що не виключає приватної, корпоративної та кооперативної власності на засоби виробництва, права громадян і юридичних осіб на господарські відносини усіх без виключення видів людської діяльності.

СТРУКТУРНІ ПРИНЦИПИ МАТРИЦІ УПРАВЛІННЯ

1. Владні повноваження мають виключно первинні територіальні громади, їх адміністративно-територіальні об’єднання, та структурні підрозділи, як суб’єкти публічного права і господарських відносин. Будь-які органи місцевого самоврядування, ради не мають прав юридичної особи і не діють самостійно. Починаючи з п. 1 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і до кінця Закону, такі права повинні бути передані не органу територіальної громади, а самій територіальній громаді.

2. Адміністративно-територіальний поділ територіальних громад, їх об’єднань та структурних підрозділів наступний:

2.1. Республіка – об’єднання територіальних громад обласного рівня п. 2.2.

2.2. Обласні об’єднання територіальних громад, кожна з яких включає районні об’єднання територіальних громад. Склад обласних об’єднань: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

2.3. Районні об’єднання територіальних громад – ті, що включають в себе всі територіальні громади первинного рівня.

2.4. ПЕРВИННІ ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ – громади села, селища, міста, району в місті.

2.5. Структурні підрозділи первинних територіальних громад - будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення.

3. Компетенції владних повноважень (функції і органи управління) діють в межах відповідних рівнів територіальних громад, їх об’єднань та структурних одиниць.

4. Вертикальні зв’язки (гілки влади і їх функції) пересікають горизонтальні зв’язки (адміністративно-територіальні рівні), створюючи комірки матриці.

5. Правом законодавчої ініціативи наділені всі без виключення громадяни, їх громади, об’єднання та структурні підрозділи.

6. Усі без виключення керівні посади в органах народного (державного) управління є виборними по принципу особистого рейтингу претендента на посаду.

7. Усі органи народного (державного) управління та їх керівні посадові особи діють на підставі затвердженої відповідною до адміністративно-територіального рівня первинною територіальною громадою чи об’єднанням громад структурою, статутами (положеннями), посадовими інструкціями, кваліфікаційними переліками.

8. Висування кандидатури на керівну посаду певного адміністративно-територіального рівня можливе, якщо за цю кандидатуру набрана певна кількість голосів нижчих адміністративно-територіальних рівнів. Ієрархія вибору: первинна територіальна громада, районне об’єднання територіальних громад, обласне об’єднання територіальних громад, республіканське об’єднання територіальних громад.

9. Безперервне рейтингове голосування відбувається в Системі прийняття оперативних рішень територіальних громад України (СИСТЕМА).

10. Питання організації управління органами владних повноважень: зміна чи призначенням функцій; створення, злиття, розділ, ліквідація органів владних повноважень; створення, використання ресурсів; тактичне і стратегічне планування; функціональне об’єднання (роз’єднання); зміни пунктів законодавства і права;

вирішуються рейтинговим голосуванням відповідного адміністративно-територіального рівня в СИСТЕМІ.

11. СИСТЕМА діє у відповідності до положення про СИСТЕМУ (розділ «Голосування).

______________ В.Г. Петроченков

НАРОДОВЛАДДЯ – СИСТЕМА

Sun, 12 Jul 2020 10:20:00 +0000

ЗМІСТ

1. ВВЕДЕННЯ

2. АНАЛІЗ СИТУАЦІЇ

2.1. ПОСИЛАННЯ 1

2.2. ВИСНОВОК 1

2.3. ПОСИЛАННЯ 2

2.4. ВИСНОВОК 2

2.5. ПОСИЛАННЯ 3

2.6. ВИСНОВОК 3

2.7. ПОСИЛАННЯ 4

2.8. ВИСНОВОК 4

3. ОСНОВНІ СТРУКТУРНІ ПРИНЦИПИ НАРОДОВЛАДДЯ

4. МАТРИЦЯ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ

4.1. УЗАГАЛЬНЕНА СТРУКТУРА МАТРИЧНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ

4.2. ВЕРТИКАЛЬНІ ЗВ’ЯЗКИ МАТРИЧНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ

4.2.2. ВИКОНАВЧА ВЛАДА

4.2.3. СУДОВА ВЛАДА

4.2.1. ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА

5. А ЩО ДАЛІ?

1. ВВЕДЕННЯ

Останнім часом, доведений до зубожіння обманутий Український народ, почав заглядати у текст Конституції України і обурюватися з приводу відсутності народовладдя, безпосереднього народовладдя та збоченого для самого народу опосередковуваного народовладдя через органи місцевого самоврядування.

Безпосереднє народовладдя здійснено тільки у разі використання влади від одного до декількох громадян в межах їх компетенції, бо це дозволяє задовільнити їх власні потреби безпосередньо, без залучення додаткових осіб для надання послуг складання протоколів рішень, видачі завдань, виконання робіт і послуг, створення дорадчих, виконавчих і господарських органів, тощо …

Для здійснення опосередковуваного народовладдя створені органи місцевого самоврядування. І все було б гаразд, якщо б не спутали «яйце і курку»: суб՚єктам права, господарських відносин і відповідно – владних повноважень стали не територіальні громади («курка»), чи їх об’єднання, а їх «наймані» працівники апарату управління – органи місцевого самоврядування («яйце»). – Абсурд. Але це дійсність. І ми вже 30 років намагаємось жити у цьому «театрі абсурду».

Метою цієї статті є формування первинної для подальшого обговорення, коригування і прийняття Українським народом матричної моделі управління народною державою – Республікою Україною в існуючих правових і законодавчих умовах.

2. АНАЛІЗ СИТУАЦІЇ

Розпочнемо майже з початку - з Конституції України.

2.1. ПОСИЛАННЯ 1

Статтею 5 «Україна є республікою» Конституції України (надалі - КУ) визначено: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. …»

2.2. ВИСНОВОК 1

Якщо прийняти визначення: «Народ – люди, що проживають на визначеній території, мають спільну національну та етнічну єдність», а далі добавити, що «є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні», то треба зрозуміти, що річ іде про Український народ, що може здійснювати владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Таке здійснення влади можливе на рівні прийняття та виконання рішень.

2.3. ПОСИЛАННЯ 2

У відповідності до статей 132, 133 КУ

в Україні прийнято систему адміністративно-територіального устрою на базі областей, районів, міст, районів в містах, селищ і сіл.

У відповідності до статті 13 КУ

«Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією».

У відповідності до статті 140 КУ

«Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна».

2.4. ВИСНОВОК 2

Цими статтями вміло закладена можливість її неоднозначного тлумачення правом розпорядження владою. А саме.

З однієї сторони (стаття 140 КУ), ми чітко розуміємо, що виходячи із цілком логічних підстав і обставин, Український народ розподілено за адміністративно-територіальним принципом на територіальні громади, що мають право на місцеве самоврядування. Це самоврядування здійснюється відповідними радами територіальних громад.

З другої сторони (стаття 13 КУ) від імені Українського народу права власника здійснюють не територіальні громади, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В подальшому влада здійснюється не територіальною громадою, а її органом місцевого самоврядування, який вирішує питання функціонального об’єднання територіальних громад, або поділу на будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення з наділенням їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

На наших очах зроблена вміла шахрайська маніпуляція підміною понять суб’єкта владних повноважень – територіальної громади на її орган управління («самоврядування») - раду адміністративної одиниці, а можливо, навіть, і – органи державної влади.

Ця шахрайська схема продовжує свій розвиток у кодексах, законах і підзаконних актах, фактично призводить до владного перевороту в країні: суб’єктом публічного права владних повноважень стає не народ в особі територіальних громад, а їх ніби то апарат управління – ради та органи державної влади. Права юридичних осіб надаються не територіальним громадам, а «їх апарату управління – радам». Все «ставиться з ніг на голову».

Періодична партійна система виборів формує умови «виборів без вибору» - умови, при яких неможливо ні висунути на посаду представника народу, ні запобігти приходу до влади запроданцям олігархату.

Фактичне безправ’я територіальних громад формує умови фінансового зубожіння, рабської залежності та виконання волі криміналітету.

Фактична влада передана в руки олігархічного криміналітету.

2.5. ПОСИЛАННЯ 3

Статтею 16 «Організаційно-правова, матеріальна і фінансова основи місцевого самоврядування» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено:

1. Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

2. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

3. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

4. Рішення про наділення міських рад правами щодо управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, приймається на місцевих референдумах відповідних районних у містах громад…».

2.6. ВИСНОВОК 3

В подальшому усі управлінські і розпорядчі функції, включно з майном, переходять до рад. Територіальні громади не є суб’єктом публічного права і господарських відносин, позбавлені вибору і фінансів, а тому позбавлені реальної можливості управляти власними територіями.

Така метаморфоза, мабуть, одна з найбільших афер в світі, завдяки якій управлінський персонал цілої країни розпоряджається майном власника – народу на свій розсуд. Більш того, узурпувавши владу до верхнього рівня формального («на папері») об’єднання громад в Український народ, олігархат керуючи Верховною Радою видає закони, що протирічать Конституції України. При цьому прибравши до своїх рук політикум олігархату узурпував окрім законодавчої ще виконавчу і судову гілки влади, не надає ніякої можливості для виправлення ситуації і повернення до конституційного поля в частині виконання вимог республіки і народовладдя.

Абсолютно ясно, що в результаті узурпації влади створено державний переворот, державність Республіки Україна формальна і підтримується тільки до моменту повного знищення країни на фоні постійного пограбування населення, геноциду нації.

2.7. ПОСИЛАННЯ 4

Стаття 6 КУ визначає, що «Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. …»

Науковці у Вікіпедії, виходячи із існуючої історичної практики, вживаного права і законодавства, надають наступні визначення понять «Держава», «Державна влада», «Політична влада», «Вла́да», «Респу́бліка».

Держава - це політична форма організації правління, що характеризується суверенною владою, політичним та публічним характером, реалізацією своїх повноважень на певній території через систему спеціально створених органів та організацій, за допомогою яких здійснюється політичне, економічне та ідеологічне управління суспільством та керівництво загальносуспільними правами.

Державна влада - це публічно-політичні відносини панування і підкорення між суб'єктами, що спираються на державний примус.

Державна влада є різновидом соціальної влади і завжди є політичною по суті.

Державна влада в інституціональному розумінні - це система структур, органів, установ, які реалізують функції держави.

Державна влада в процесуальному розумінні - це цілеспрямована управлінська діяльність усіх органів держави, направлена на упорядкування, організацію життя, забезпечення стабільності і розвитку суспільства на підставі конституції та законів.

Державна влада здійснює управління суспільством від імені народу на всій території держави за допомогою державного апарату, видання та доведення до реалізації загальнообов'язкових правових норм та представляє державу у зовнішніх відносинах.

Політична влада - здатність однієї людини або групи осіб контролювати поведінку громадян і суспільства, виходячи із загальнонаціональних чи загальнодержавних завдань.

Політична влада - це вироблення і запровадження у життя політичних програм усіма суб'єктами політичної системи, а також різними неформальними угрупуваннями за допомогою правових і політичних норм.

Політична влада здійснюється на трьох рівнях:

- державою (див. Державна влада);

- політичними партіями та громадськими об'єднаннями;

- органами місцевого самоврядування.

Вла́да - здатність і можливість того, хто нею володіє, за допомогою авторитету, і (або) заохочення, і (або) примусу впливати на дії інших.

Респу́бліка (від лат. res publica - справа громади) - форма державного правління, за якої верховна влада у державі (суверенітет) належить Народу, а верховні органи державної влади обираються на певний термін, з окресленими Законом повноваженнями; існує поділ влади на гілки: законодавчу, виконавчу, судову.

Наприклад, в рефераті «Держава: поняття, функції і види», наприклад, термін "Держава" трактується у трьох значеннях:

- асоціація, що міститься на окремій території, об’єднує усіх членів суспільства (термін використовується як синонім понять "суспільство", "країна", "вітчизна");

- відносини політичної влади – сукупність зав’язків між громадянами і органами держави;

- адміністративні органи влади та правові норми, що визначають їх функціонування.

2.8. ВИСНОВОК 4

Є ще багато визначень поняття «Держава». Слідуючи історичній інерції більшість визначень спирається на політичне управління владою, а деякі визначають основною характерною рисою - права і функції, надані апарату управління суб’єктом влади – народом.

Ми визначились з тим, що наша країна – це республіка, влада в якій належить народу. Народ структурований у первинні територіальні громади (жителі села, селища, міста, району в місті) за місцем свого проживання.

Про яку владу, якої держави в статті 6 КУ йдеться мова?

Ми чітко знаємо, що політика в смисловому значенні «вміння управляти», історично породила політичні партії і напрямки, що розв’язали між собою змагання і війни у набутті права на істину та управління державою. Це призвело до узурпації влади, війни та революції. Логічна потреба у забезпеченні народу надійними і якісними функціями захисту і управління ресурсами виродилась у змагання за владу. Політичне змагання за владу у вигляді періодичної політичної виборчої системи перетворилось у профанацію мети та завдань обслуговування народу.

Будучи свідомими громадянами, ми не можемо собі дозволити ототожнити державу з асоціацією, або сукупністю політичних зав’язків між громадянами та органами управління. – Результат нам вже відомий.

Враховуючи республіканську форму правління, для нас більше підходить визначення:

ДЕРЖАВА, АБО НАРОДНА ДЕРЖАВА (ДЕРЖАВА НАРОДУ) –

ЦЕ АДМІНІСТРАТИВНІ ОРГАНИ ВЛАДИ НАРОДУ В КРАЇНІ.

Саме тому, для того, щоб не було подвійних і більше тлумачень, пропонується термін «Державна влада» в усіх юридичних документах, починаючи з Конституції України в усіх законах України, підзаконних актах і розпорядчих документах замінити на «Народна влада», як тотожний, але більш точний термін для форми правління «Республіка».

Термін «Держава» пропонується у більшості використовувати, як «Народна держава», принаймні, до тих пір, поки в Українського народу не сформується безумовний рефлекс на тотожне сприйняття цих термінів у відношення до повсякденного буття громадян у Республіці Україні.

Саме тому ми повинні зрозуміти, що в Республіці Україні немає державної влади, власності, тощо, - є тільки народна влада, власність, тощо. Тому саме первинні територіальні громади, їх об’єднання та структурні підрозділи є первинним джерелом влади суб’єктами владних повноважень у своїх адміністративно-територіальних одиницях.

Саме первинні територіальні громади, їх об’єднання та структурні підрозділи повинні бути суб’єктами публічного права та господарських відносин, - юридичними особами із власною печаткою та гербом Українського народу.

Саме первинні територіальні громади, їх об’єднання та структурні підрозділи повинні володіти народними (державними) підприємствами на території своїх адміністративно-територіальних одиниць.

Це не виключає приватної, корпоративної та кооперативної власності на засоби виробництва, прав громадян і юридичних осіб на господарські відносини усіх без виключення видів людської діяльності.

3. ОСНОВНІ СТРУКТУРНІ ПРИНЦИПИ НАРОДОВЛАДДЯ

Виходячи із горизонтальної структури адміністративно-територіального поділу країни – поділу первинних та об’єднаних територіальних громад, та вертикальної структури гілок влади, можна створити первинний макет матриці структури управління народною державою.

При цьому, ми повинні остаточно визначитися, що при формі правління «народовладдя» - «республіка» повинні бути виконані наступні структурні принципи управління.

3.1. Владними повноваженнями в країні володіють виключно територіальні громади, їх територіальні адміністративні об’єднання, та структурні підрозділи, як суб’єкти публічного права і господарських відносин. Це означає, що будь-які органи місцевого самоврядування, ради не мають прав юридичної особи і не діють самостійно. Починаючи з п. 1 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і до кінця Закону, такі права повинні бути передані не органу територіальної громади, а самій територіальній громаді.

3.2. Встановити наступні рівні адміністративно-територіального поділу територіальних громад, їх об’єднань та структурних підрозділів:

3.2.1. Республіка – об’єднання територіальних громад обласного рівня п. 2.2.

3.2.2. Обласні об’єднання територіальних громад, кожна з яких включає районні об’єднання територіальних громад. Склад обласних об’єднань: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

3.2.3. Районні об’єднання територіальних громад – ті, що включають в себе всі територіальні громади первинного рівня.

3.2.4. ПЕРВИННІ ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ – громади села, селища, міста, району в місті.

3.2.5. Структурні підрозділи первинних територіальних громад - будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення.

3.3. Розподілити для кожного рівня його компетенції владних повноважень територіальних громад, їх об’єднань та структурних одиниць. – Закріпити за кожною первинною територіальною громадою, їх об’єднанням, чи структурною одиницею функції управління і повноваження.

3.4. Вертикальні зв’язки матричної структури управління (гілки влади і їх функції) пересікають горизонтальні зв’язки (адміністративно-територіальні рівні), створюючи комірки матриці.

3.5. Правом законодавчої ініціативи наділені всі без виключення громадяни, їх громади, об’єднання та структурні підрозділи.

3.6. Усі без виключення керівні посади в органах народного (державного) управління є виборними по принципу особистого рейтингу претендента на посаду.

3.7. Усі органи народного (державного) управління та їх керівні посадові особи діють на підставі затвердженої відповідною до адміністративно-територіального рівня первинною територіальною громадою чи об’єднанням громад структурою, статутами (положеннями), посадовими інструкціями, кваліфікаційними переліками.

3.8. Висування кандидатури на керівну посаду певного адміністративно-територіального рівня можливе, якщо за цю кандидатуру набрана певна кількість голосів нижчих адміністративно-територіальних рівнів. Ієрархія вибору: первинна територіальна громада, районне об’єднання територіальних громад, обласне об’єднання територіальних громад, республіканське об’єднання територіальних громад.

3.9. Безперервне рейтингове голосування відбувається в Системі прийняття оперативних рішень територіальних громад України (СИСТЕМА).

3.10. Питання організації управління органами владних повноважень: зміна чи призначенням функцій; створення, злиття, розділ, ліквідація органів владних повноважень; створення, використання ресурсів; тактичне і стратегічне планування; функціональне об’єднання (роз’єднання); зміни пунктів законодавства і права;

вирішуються рейтинговим голосуванням відповідного адміністративно-територіального рівня в СИСТЕМІ.

3.11. СИСТЕМА діє у відповідності до положення про СИСТЕМУ (розділ «Голосування).

4. МАТРИЦЯ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ

4.1. УЗАГАЛЬНЕНА СТРУКТУРА МАТРИЧНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ

представлена Таблицею 1.

Позначення елементів матриці

Горизонтальні зв’язки – адміністративно територіальні одиниці.

хх._.__.___ - адміністративно-територіальні одиниці;

Вертикальні зв’язки – гілки влади (законодавча, виконавча, судова).

__.х.__.___ - гілки влади;

__._.хх.___ - функції владних повноважень;

__._.__.ххх – органи народної (державної) влади.

4.2. ВЕРТИКАЛЬНІ ЗВ’ЯЗКИ МАТРИЧНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ

– законодавча, виконавча, судова гілки влади.

Проведемо поки що первинний вибірковий аналіз визначень гілок влади, наданих науковцями у Вікіпедії.

4.2.1. ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА

Законодавча влада - одна з гілок державної влади, головним призначенням якої є здійснення державної влади шляхом законотворення. Структурно є сукупністю повноважень щодо прийняття законів та інших нормативно-правових актів, а також сукупністю організаційних форм реалізації цих повноважень.

Вона визначає організацію та функціонування виконавчої та судової влади і в такий спосіб відіграє свою орієнтовну роль стосовно цих гілок державної влади.

Органи законодавчої влади, як правило (але не завжди), є виборними і мають різні назви: Верховна Рада, …

Органом законодавчої влади є парламент держави (або - рідше - окремої адміністративно-територіальної одиниці), проте ним може бути і народ (у разі прийняття законів на референдумі), …

Ми визначились із тим, що суб’єктом і об’єктом влади, в тому числі гілок влади (законодавчої, виконавчої і судової) – є народ.

Попередньо, до компетентного обговорення і всенародного затвердження, функції законодавчої гілки влади у матричній системі управління народною державою (республікою) можна представити Таблицею 2.

4.2.2. ВИКОНАВЧА ВЛАДА

Виконавча влада - розробляє і втілює державну політику, спрямовану на забезпечення виконання законів, та керує сферами суспільного життя. Має можливість самостійно приймати рішення, необхідні для виконання цих завдань, проте є підзвітною законодавчій гілці влади.

Попередньо, функції законодавчої гілки влади у матричній системі управління народною державою можна представити Таблицею 3.

В Таблиці 3 ми не ставимо завдання точного визначення усіх функцій виконавчої гілки влади для усіх горизонтальних адміністративно-територіальних рівнів народної влади. Ми лиш показуємо основний принцип виконання функцій. Пояснення для кожної функції кожного рівня повинно бути своє – індивідуальне. Кожна функція кожного рівня (комірка матриці) повинна підтримуватись своїми органами виконавчої влади народу, хоча їх виконання може бути і делеговане іншому органу (іншій комірці).

4.2.3. СУДОВА ВЛАДА

Судова влада - незалежна і самостійна гілка державної влади, яка здійснюється судами.

Стаття 125 КУ. «Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. …»

Попередньо, функції законодавчої гілки влади у матричній системі управління народною державою можна представити Таблицею 4..

5. А ЩО ДАЛІ?

Якщо влада узурпована і монарх (імператор, феодал, тощо …) повинен утримувати державу, як джерело власних чи корпоративних доходів, то він повинен потурбуватись, щоб усі функції матриці управління злагоджено функціонували. Оскільки в цьому випадку державна влада і власність, це його особиста влада і власність, то запорукою його безпеки буде утримання соціуму на межі терпимості за принципом мінімізації та достатності витрат на рабів.

Якщо зовнішні чи внутрішні чинники порушили соціально-економічну рівновагу монархії, відбувається соціальний «вибух» (революція, війна, тощо …) і на дуже короткий проміжок часу приходить до влади демократія, чи народна влада. Зважаючи на те, що народ у своїй масі це дуже велика маса людей з різними ідеалами, вподобаннями, устремліннями, образою на попередні умови існування, бажанням миттєвої сатисфакції, низьким рівнем моралі і великим індексом криміногенної психіки, соціальною розрізненістю, відсутністю способів прийняття справедливих колективних рішень, відсутністю вертикальної і горизонтальної структури управління, системою оперативного прийняття рішень, матриця державного управління ще більше розбалансується і до влади стрімко приходять сильні і грамотні особистості, що здатні навести лад в державі і припинити геноцид, спричинений революцією, війною, тощо … Ці особистості – або нові узурпатори, або запроданці. Вони покращують умови утримання рабів і приводять до ладу доволі складну структурі управління суспільством. Економічний стан держави стабілізується і зростає.

Далі: історія бере своє – реванш, розправляється із незрілою демократією, відновлює монархічний устрій. Далі починається новий виток історії розвитку країни.

Цей коливальний процес боротьби за владу і справедливість продовжується тисячоліттями. Період коливань зменшується, планка життєвого утримання рабів підвищується. Монархи, чи тепер вже корпоративні володільці Світу - олігархат в залежності від історичного шляху і ментальних особливостей утримує рабів своїх держав на більшому, чи меншому рівні, але принцип від цього не змінюється.

Раби країн з низьким рівнем утримання мігрують до країн з більш високим рівнем утримання. Йде процес, коли переможені народи йдуть до перемоги над колишніми переможцями. Це теж коливальний процес створення і розпаду імперій, тільки в іншій площині.

В Україні існував історичний період прийняття колективних рішень на колі. Але цей спосіб безпосереднього народовладдя був умовно оперативним лише для однієї, чи декількох сусідніх громад і не забезпечував системи прийняття оперативних рішень безпеки народу в цілому. Ця система з низьким темпом прийняття життєво важливих рішень була приречена програвати перед агресорами. Це штовхало до воєнних союзів і залягання під протекторат держав з монархічним управлінням більш швидкої системи прийняття оперативних рішень. Бажання вижити сформулювало безумовний рефлекс пошуку захисника. «Захисник» свою функцію виконував не безкоштовно, отримуючи окрім економічного зиску, зиск національного та територіального заміщення української нації знищенням артефактів, привласненням історії, асиміляцією, деморалізацією та розсіянням устрою громади, мовним заміщенням, переселенням народів.

Пройшло вже 30 років після того як ми ніби то стали незалежними. Ми ціною загибелі мільйонів українських громадян в імперії Радянського Союзу, отримали соборну об’єднану країну з одним із найбільших наукових і технологічних потенціалів світу. За 30 років ми не спромоглися створити державу, як суб’єкт права Українського народу. Ми продовжуємо заглядати направо і наліво з питанням: «А під кого лягти?».

Ми втратили фактичну незалежність так і не побудувавши держави – Республіки України. Більш того, ми знищили усі надбання нашого народу, відкинувши його до країн з найнижчим рівнем розвитку у Світі.

В окупованій країні закон окупанта вступає в дію з приходом нової влади – миттєво.

Якщо ми хочемо під когось лягти, то не треба возитися з законодавчою гілкою влади під назвою Верховна Рада, бо вона в цьому випадку просто не потрібна. – Треба просто миттєво ввести на території країни дію права і закону іншої країни. Але ми повинні пам’ятати істину історії: усі імперії розпадаються і тому абсолютного захисту в їх складі не існує, більш слабкі гілки імперії стають першими жертвами розпаду імперій.

Законодавча гілка влади нам потрібна тільки у випадку вибору власного шляху розвитку.

Питання полягає у тому: «Чи можемо ми викинути з себе ментальне рабство і перестати заглядати під хвіст усім сусідам, - стати суб’єктом?»

Питання в тому: «Чи зможемо ми збагнути, що для того, щоб керувати державою – запровадити народну владу, не потрібні партії, потрібні способи і засоби виконання функцій держави, чи не збагнувши елементарної істини ми станемо тупиковою гілкою цивілізації і як нація перестанемо існувати».

Науково-технічний розвиток цивілізації дає нам шанс створити електронну Систему прийняття оперативних рішень територіальних громад України і на базі цієї СИТЕМИ забезпечити функції управління народу – забезпечити його державність. Оперативність прийняття рішень, - це той подарунок і шанс, що дарує нам цивілізаційний розвиток. Треба цим шансом скористатись не заглядаючи по сторонам.

Кожна комірка матриці управління повинна бути заповнена функціями, що відповідають адміністративно-територіальному рівню громад і вертикалі гілки влади. Для кожної функції повинні бути розписані способи і засоби виконання цих функцій, - представницькі, виконавчі органи, господарські одиниці (підприємства, установи, тощо …). Для кожної одиниці управління повинні бути складені статути і положення, штатний розклад, посадові інструкції (в першу чергу керівного складу), кваліфікаційні переліки, бюджет.

Для кожної комірки повинен бути представлений перелік питань, і рівень компетенцій, що може вирішуватись первинними територіальними громадами, їх об’єднаннями, структурними підрозділами.

Для кожного типу питань повинні бути розписані способи їх оперативного вирішення.

В цілому, матрична система управління, а вона такою є незалежно від нашого бажання, це об’єктивна реальність, це складний структурний механізм, вміння управляти яким визначає державність, її суб’єктність і успішність.

Якщо народ не боїться такого механізму, то він повинен створити СИСТЕМУ і управляти нею, якщо ні – нехай здається, але в багаті раби. Ніхто не стане управляти СИСТЕМОЮ в інтересах народу окрім самого народу. А для того, щоб управляти, потрібно її створити і досконально знати. Задача ніби то на перший погляд складна, але якщо знати що кожна комірка матриці управління всього лиш набір функцій територіальної громади, то задача суттєво спрощується.

Я особисто закликаю до конструктивного підходу і пропоную розпочати колективну роботу по створенню СИСТЕМИ.

ЗАКОНОДАВЧА ІНІЦІАТИВА ГРОМАДЯН для започаткування безпосереднього народовладдя пропонується у табличній формі на сторінці сайту ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВОЮ

З повагою, В.Г. Петроченков